КАЇН

За біблійною легендою, Каїн, один з синів Адама і Єви, убив свого брата Авеля (це було перше вбивство на землі). Розгніваний бог поклав на його чоло тавро злочину – "каїнову печать". Легенда про Каїна неодноразово оброблялась письменниками різних часів і народів (наприклад, філософська драма Дж. Байрона "Каїн" (1821), поема І. Франка "Смерть Каїна" (1889) та ін.). У переносному значенні Каїн – злочинець, вбивця, виродок (вживається також як лайливе слово).

Смотреть больше слов в «Крилатих висловах»

КАМІНЬ ПРЕТКНОВЕНІЯ →← ЗОЛОТИЙ ТЕЛЕЦЬ \(ТЕЛЯ\)

Смотреть что такое КАЇН в других словарях:

КАЇН

БРАТОВБИ́ВЦЯ (убивця свого брата або побратима, однодумця, співвітчизника і т. ін.); КА́ЇН зневажл. (ужив. і в знач. зрадника інтересів близької людини... смотреть

КАЇН

власна назва, імен. чол. родузаст., екон... каинімен. чол. роду, жив.заст., екон.каин

КАЇН

-а, ч. 1) За біблійною легендою – син Адама і Єви, який підступно вбив свого брата Авеля. 2) зневажл. Про братовбивця, зрадника, злочинця тощо.

КАЇН

імен. чол. роду, жив.заст., екон.каин

КАЇН

-а, ч. 1》 За біблійною легендою – син Адама і Єви, який підступно вбив свого брата Авеля.2》 зневажл. Про братовбивця, зрадника, злочинця тощо.

КАЇН

[kajin]ч.Kain

КАЇН

(-а) ч.; крим., мол. Особа, яка скуповує крадені речі. БСРЖ, 237; ПСУМС, 30; ЯБМ, 1, 402.

КАЇН

бібл.Cain

КАЇН

ка́їн іменник чоловічого роду, істота братовбивець, зрадник зневажл.

КАЇН

див. зрадник

КАЇН

братовбивця, душогуб; злочинець; зрадник; нелюд.

КАЇН

Ка́їн іменник чоловічого роду, істота ім'я

КАЇН

Ка́їн, -на, -нові, -не!

КАЇН

Каїн (біблійний персонаж)

КАЇН

каїн (загальна назва)

КАЇН

каїн, -а

T: 87